Я не є палким прихильником творчості братів Стругацьких. Більш за все люблю “Пикник на обочине”, також читав “Понедельник начинается в субботу”, “Отель “у погибшего альпиниста”” і починав читати “Трудно быть богом”.
А тут переглянув фільм “Обитаемый остров” Бондарчука і засмутився коли він закінчився на середині. То ж скачав з lib.ru електронну версію і за вихідні її, можна сказати, проковтнув. Читати перш за все було цікаво тому, що бачив фільм. Здається це вперше я читав книжку переглянувши екранізацію, а не навпаки.
Враження від роману склалося двояке. З однієї сторони цікавий і непередбачуваний сюжет, з іншої – якийсь він рваний і занадто вже стрімкий. Думаю це тому, що фантастику тоді друкували в основному журнали.
Дійсно. Прочитавши статтю в вікіпедії, можна дізнатися, що “Обитаемый остров” вперше побачив світ на сторінках журналу “Нева”.
После выхода журнального варианта в Неве посыпались доносы и прямые обвинения в антисоветчине. 13 июня 1969 года рукопись в Детгизе была изъята.
Суть претензий цензуры сводилась к требованию убрать все намёки на реалии отчественной жизни и прежде всего — русские имена. Таким образом Максим Ростилавский стал Максимом Каммерером, Павел Григорьевич превратился в Рудольфа Сикорски, Неизвестные Отцы, Папа, Свекор и Шурин были переименованы в Огненосных Творцов, Канцлера, Графа и Барона. И так далее, включая исчезновение «портянок» и замену «танков» на «панцервагены».
Книга вышла из печати в январе 1971 года. После этой публикации выход книжных изданий Стругацких был почти прекращен на целое десятилетие. В изданиях, которые начали выходить после 1991 года, по подсчётам Юрия Флейшмана, авторы восстановили 896 мест в романе, изменённых в угоду советской цензуре.
Круто? Веселі тоді були часи.
Далі планую прочитати “Жук в муравейнике” і “Волны гасят ветер“, щоб добити трилогію. А потім візьмусь за “Плутония” Володимира Обручева.
Я теж читав “Понедельник начинается в субботу” але вже давненько то було, мало що пам’ятаю. А прізвище автора “Плутонии” Обручев.
Дякую. Виправив. І як тобі “Понедельник начинается в субботу”?
PS. Чому в блоґ не пишеш нічого?
Років 10 тому читав, якщо не більше, треба буде ще раз прочитати, щоб пригадати.
P.S. А блоґом якось займусь
А я є палким шанувальником творчості братів Стругацьких – перечитав усе що можна було лише знайти з їхньої творчості. Вельми цікавими їх творами є “Зірки, що падають”, а також “Равлик на схилі або Неспокій” – раджу прочитати. Шкода, що немає перекладів українською… Фільму, правда, не бачив, тож судити не буду. Їхня творчість, по суті, є пародією на совітський уклад життя, дивно, що цензура взагалі дозволила їх друк. Щоправда, ранні твори, як от “ХХІІ столяття”, прославляли комуністичну владу і радянський лад. То вже пізніші твори, вишукано їх висміювали.
А ще пораджу прочитати “Хвилі гасять вітер” – це спогади Максима Камерера через багато років після “Залюдненого острову”… Взагалі їхні романи і повісті є продовженням одне одного. Починати читати Стругацьких потрібно з “ХХІІ столяття” та “Залюдненого острову”, оскільки усі дійові особи в подальших творах ті ж самі, а зі згаданих, стає зрозуміло, хто звідки взявся.
Але найбільше мені довподоби твори Станіслава Лема – вони менш видовищні, проте з дуже глибоким філософським змістом і надзвичайно майстерно написані.
A. Z.
До Лема я ще не скоро доберусь. А от трилогію про Мака Сіма таки доб’ю!
Тільки краще “заселений”, ніж “залюднений”. Останнього слова якщо мені не зраджує пам’ять в укр. мові немає. Принаймні в тих словниках, що я дивився.
Тоді вже мабуть “Населенний острів”
Ммм… Так, мабуть 🙂