Я писав, писав, писав. А потім вирішив стерти все написане і викласти лінк на статтю, яка мене зачепила і спонукала до цієї писанини – “Кто зарабатывает в Интернете больше всего?“.
Фрилансер — это, по сути, тот же охотник, собиратель. Заказ нашел — заказ выполнил. Деньги заработал — деньги проел. Деньги кончились — пошел искать новые заказы.
Як фрілансер (2-ва роки стажу) я підписуюсь під цими словами.
Знову потягнуло писати… Блін.
Рух вгору сходами, що ведуть униз…
В жовтні 2006-го один web программіст почав серйозно думати про звільнення з веб-студії. За час роботи він отримав багатий досвід, впевненість в своїх силах і побачив яким чином з сайтів можна отримувати прибуток. В голові крутилося приблизно таке: “В мене вже є кілька сайтів. Буду продавати з них рекламу і посилання – на перший час вистачить. Розвиватиму старі сайти + робитиму нові -> прибуток повинен рости. Головне працювати, працювати і працювати”.
Нарешті він звільнився, зробив два нові сайти і саме працював над баннеркою, коли закінчилось бабло… В офіс повертатися не хотілося. Саме тоді наш фрілансер подався на фріланс. Взяв одне замовлення, друге, третє – заробив за тиждень стільки, скільки отримував на роботі за місяць… Забив на свої сайти і почав “косити капусту”.
Докотилися…
Якщо подивитися на фріланс тверезо, то це та сама робота “на дядю”, тільки без посередників. Тут є свої плюси і свої мінуси. Але суть не змінилася – “Деньги заработал — деньги проел”!
Так і тягнулося – заробив гроші, потратив, знову заробив, знову потратив – “Деньги кончились — пошел искать новые заказы”. В нагрузку ще й з ремонтом в квартирі зачепився. Він навіть не думав, що ремонт це таке дороге задоволення 0_о. Довелося позичати гроші, а потім віддавати – замкнутий цикл ((.
Підсумок
Після Нового Року він розрахувався з боргами і вирішив – ДОСИТЬ! Ну його в баню той фріланс – буду працювати на себе. То ж зараз все так само, як і два роки назад. Хіба що бабла залишилося менше :).
PS. Ви мабуть вже зрозуміли, що це моя історія.
Що я скажу… Фріланс ніби як і воля, але для людини природньо єднатись в зграю для досягення загальної мети. Дух конкуренції і братерства-допомоги це є вагома допомаога. Тобто комунізм для програміста – це так званий “коворкінг” добровільне об”єднання фрілансерів, де вони можуть почерпнути досвід в інших і не мати над собою ніяких набридливих проєкт-манагерів, які тільки і вміють, що нагинати творчу натуру програміста. Але історія вчить, що таке неможливо, все йде в дупу рано чи пізно… Коворкінг це було б цікаво… Ніяких начальників… Кожен для себе і для громади в цілому… Був би правий Нестор Махно…
Та я в курсі про коворкінг. Вже біля року збираюся про нього сайт запустити. Навіть домен колись зареєстрував – coworking.com.ua %).
Але коворкінг не коворкінг – все одно “на дядю” працюєш. Хоч і в команді однодумців. Треба йти вище.
Як писав Копернік: “Получается некая эволюционная лестница: фрилансер — фрилансер-вебмастер — вебмастер — управленец — инвестор.”
Так от я зараз перехожу на сходинку вебмайстра.
Повністю з тобою солідарний! До речі, та стаття Коперніка також у свій час мене дуже зачепила. Бо й дійсно – працюючи “на дядю” чи навіть будучи “фрілансером” – ти все-рівно продаєш свій час (в одних випадках – дешевше, у інших – дорожче). А продаючи час – все-рівно не стрибнеш вище голови. Нехай навіть ти досягнеш такої “захмарної” здавалося б суми, як 50 чи навіть 100 доларів за годину. Великі гроші? Звісно! Дуже великі!
Візьмемо ідеальну ситуацію – що ти знайшов собі клієнтів на повне завантаження. За місяць при повному завантаженні (40 годин на тиждень) скільки вийде? Беремо по максимуму 40*100 = 4000 доларів на тиждень, 16000 доларів на місяць чи 160 000 доларів на рік (відпочивати ж також треба)… з теперішньої перспективи ці гроші можуть видаватися гігантськими. Але чи так це насправді?
Є ж у світі мільйонери і мільярдери… І працюючи ідеальним фрілансером – ти ніколи не потрапиш до їх числа. Бо потрапити туди неможливо, продаючи свій час. Потрапити туди можливо тільки продаючи свої знання, досвід та уміння без прив’язки до часу. Тому вебмайстер, який працює на себе, завжди матиме більший потенціал, ніж вебмайстер, який працює “на дядю”. Питання тут тільки в тому, чи зуміє він реалізувати цей потенціал.
Так. І враховуй, що 100$/h це дуже високий рейт. В нас 40$/h це вже дуже і дуже круто.
Ну і сам всіх грошей не заробиш. Щоб нормально розкрутитись треба кого експлуатувати.
PS. Я дуже радий, що ти мене читаєш :).
Цікаві думки. Як не крути, сам мусиш стати “набридливим проєкт-манагером”.
Чому ж. Мені зовсім не обов’язково ставати проджект менеджером. Краще просто найняти на цю посаду досвідченного спеціаліста.
Надто стрімка еволюція.. Ланка за ланкою. Якщо зможеш швидше – респект.
Жека, я не в’їхав. Чого саме еволюція, і що за ланки :)?
Ну є ж такі поняття, як топ-менеджер, менеджер середньої ланки, менеджер вищої ланки..і т.д. Впевнений, що ти орієнтуєшся) Виходячи з твоєї класифікації “фрилансер — фрилансер-вебмастер — вебмастер — управленец — инвестор”, ти прагнеш на управлінця. Для того, щоб “просто найняти на посаду проджект манагера досвідченного спеціаліста”, потрібно як мінімум трохи часу ним побути.. Чи я помиляюсь?
А. Тепер ясно :).
Я зараз на вебмайстра прагну. А коли сайти почнуть (якщо почнуть) приносити нормальний прибуток і я не встигатиму сам все робити, тоді вже буду наймати людей і вчитися ними керувати.
😉