Роман “Загибель Дракона” вийшов ще в далекому 1974 році. Це альтернативна історія Японії, яка в наслідок глобального катаклізму зникла під водою. Я прусь від таких книжок! Написано дуже цікаво і професійно. Багато технічних деталей, гарні психологічні портрети головних героїв, стрімкий розвиток подій. Читаєш і ніби фільм дивишся (до речі зразу згадується “Післязавтра”).
Мій вердикт – варто почитати. Скачати можна наприклад з lib.ru.
А тепер розкажу про те, заради чого я взагалі сів писати про свою любов до художньої літератури.
Минулого тижня в мене закінчились запаси книжок на телефоні. Поліз в Інтернет пошукати чогось нового і випадково побачив, що разом з книжками Панова, народ читає Прозорова. Вирішив скачати подивитися… Чесно кажучи навіть трохи жалкую – вже третій день про роботу мови навіть нема (хоча самої роботи купа).
Сюжет переказувати не буду. Навіщо кайф псувати :)? Просто скажу, що читається дуже легко. Цікаві пригоди, гарні описи, неочікуваний розвиток подій. Будьте обережні – затягує зразу і капітально.
Я дуже люблю читати. В дитинстві читав звичайні книжки (вдома була пристойна бібліотека), потім читав з комп’ютера (TC F3), а останні кілька років читаю з телефона (QReader’om %)). Я люблю фантастику, фентезі, історичні і пригодницькі романи, детективи і багато чого іншого. Не люблю манеру Ніка Перумова, маю двояке враження від творчості Пєлєвіна і сміюсь читаючи Екслєра. Прочитав всю “Війну і Мир” Толстого і “Роксолану” Загребельного, певний час фанатів від Battle Tech і саг про Конана. В живу спілкувався з Лук’яненком, Вохою і Cапковським, вітався за руку з Робертом Шеклі.